Кодекс честі.

Лицарство було впорядковане кодексом поведінки, який був чітко зрозумілий, хоча ніколи точно не сформульований. Тема лицарських «заповідей» постійно виникала протягом усієї історії рицарства.

Кодекс лицарства Карла Великого
Був створений наприкінці VIII ст. Його вважають першим
з двох важливих джерел кодексу лицарства.

Боятися Бога і підтримувати Його Церкву.
Служити сеньйорові звитяжно й вірно.
Захищати слабкого й беззахисного.
Надавати підтримку вдовам і сиротам.
Утримуватися від завдання безглуздої образи.
Жити честю і для слави.
Зневажати грошову винагороду.
Боротися за благо для всіх.
Слухатися тих, хто має повноваження.
Охороняти честь побратимів-рицарів.
Уникати нечесності, підлоти й облуди.
Залишатися вірним.
Завжди казати правду.
Доводити до кінця будь-що розпочате.
Поважати честь жінок.
Ніколи не ухилятися від виклику рівного.
Ніколи не повертатися спиною до ворога.

Основні закони кодексу честі зачитували кандидату в лицарі на обряді посвяти з великою урочистістю, так що це мимоволі збуджувало у воїнів шукати слави і нагород їх подвигам. Лицарі з цього приводу давали обітниці, що підтверджуються особливими актами; виконання цих обітниць наказувалося релігією і честю.


1910103761903498.html
1910204159649740.html
    PR.RU™