ЗА ПРАВО ЖИТИ

Після 17 з'їзду ВКП(б) 1934 р. машина політичного терору, яка з часу так званої пролетарської революції в Росії 1917 р. ніколи не зупинялася повністю, діяла вже на всю потужність. Основний удар було спрямовано проти України. І це не випадково. Україна в стратегічних розрахунках російських більшовиків-шовіністів завжди розглядалася як вирішальний плацдарм. 1933 року в «загальній атмосфері загострення класової боротьби» покінчили життя самогубством дві провідні політичні постаті в Україні -комуністи Микола Хвильовий і партійно-державний діяч, соратник





Леніна, Микола Скрипник, член Політбюро ЦК КП(б)У, тодішній заступник Голови Раднаркому і Голова Держплану УРСР. На цей самий рік припадає ще один вияв бурхливого «розквіту» української радянської нації- страхітливий голод, який забрав у могилу кілька мільйонів (називають цифру 8-9 мільйонів) українських життів і довів наш народ до людоїдства. 1932 рік був урожайний. Москва «спустила» Україні завищені плани хлібоздачі. Але «єдність партії та народу» була вже «повна», і партійно-державний апарат України, цілковито безконтрольний перед суспільством, висунув так званий зустрічний план - ще вищий. Хліб від українських селян вимели дочиста. Вимирали цілі села -по всій радянській Україні маяли чорні прапори смерті (не метафорично, а в прямому значенні слова: стихійно утвердилась практика вивішувати над обезлюднілими селами чорні прапори). А газети кричали про розквіт українського народу. Зібраний хліб лежав у «засіках батьківщини» і поза ними, просто неба. Лежав, і чимало його пропадало. А люди пухли й помирали з голоду і «держава трудящих, робітників і селян» не подала їм ніякої допомоги. Вона боролася з «українським націоналізмом». Терор значною мірою захопив і позаполітичну людність. Так, 22 червня 1944 р. суворо таємним наказом № 0078/42 Берм і Жукова було вирішено «вислати у віддалені місця СРСР всіх українців, що проживали під владою німецьких окупантів». На 22-му з'їзді КПРС Нікіта Хрущов згадував, що тільки численність української нації врятувала її від ще одного сталінського етапу «розквіту» - від переселення на безмежні простори Сибіру. Нація лежала біля ніг радянської Росії цілковито паралізована. (Ю.Бадзьо)



11. НА ПЛАЩАНИЦІ КРОВ ІСУСА?

Разюче відкриття, яке може перевернути всі уявлення про земне існування Ісуса Христа, зробили американські вчені з Центру передових технологій ДНК Техаського університету.

Ученим цього центру, повідомляє у новій книзі «Кров і плащаниця» Ян Вілсон, пощастило виявити сліди ДНК людини на знаменитій Туринській плащаниці - полотні, у яке, згідно з легендами, було загорнуто тіло Ісуса Христа після того, як його зняли з хреста.

На жаль, подані для дослідження зразки настільки малі, що


сліди ДНК на них неможливо використати для подальших досліджень, заявив мікробіолог Техаського університету Леонсіо Гарза-Вальдес. «Однак, - наголосив він, - з певністю можна сказати, що ми виявили сліди людської крові і це-кров чоловіка». Рівень розпаду достатній, зазначив Гарза-Вальдес, щоб припустити, що власне плащаницю можна віднести до першого століття нашої ери, а розміщення слідів крові, рани на руках і ногах від розп'яття на хресті ясно свідчать про існування Христа, повідомляє ІТАР-ТАРС.


1910726870666734.html
1910795836874874.html
    PR.RU™